Шрī-Рӯпа-Маньджарī-пада

Шрī-рӯпа-маньджарī-пада, сеі мора сампада, сеі мора бгаджана-пӯджана — моє усе — це святі стопи Шрі Рупи Ґосвамі. Є багато різних ступенів і положень у расах: шанта, дасья, сакхʼя, ватсалья, мадгура. У мадгура-расі особливе місце займає група Шрі Радгарані. Далі йдуть численні ступені сакхі. Потім є окрема група маньджарі — молодших дівчаток, які мають особливу свободу: коли Радга і Ґовінда проводять час разом в усамітненому місці, маньджарі все одно можуть туди підійти. Вони мають таку свободу служіння Їм. Якщо для служіння потрібні якісь речі, то сакхі посилають туди маньджарі. Самі сакхі туди не наближаються. Таким чином маньджарі мають найбільшу довіру.

Найпотаємніше служіння Їм обом здійснюється саме через маньджарі. На найвищому рівні вони мають право входу, і їхня провідниця — Рупа Маньджарі. Вона вважається старшою всієї групи молодших дівчаток, маньджарі, тому в мадгура-бгаджані Вона — все для нас. Так навчав нас Нароттам Тхакур. Для нас — і для прийдешніх поколінь — Вона є найвищим притулком.

Сеі мора сампада — у Її стопах моє справжнє багатство. Сеі мора бгаджана-пӯджана — у Ній зосереджені моє служіння й поклоніння. Сеі мора пра̄на-дгана, сеі мора а̄бгарана — у Ній зосереджена найвища суть мого життя; і якщо в моєму житті є якісь прикраси, то це лише те, що приходить через Її милість. Сеі мора джīванера джīвана — справжнє життя мого життя (якщо в ньому є щось істинне) — це також Вона. Я існую лише для Її радості.

Сеі мора раса-нідгі — якщо в моєму житті є хоч щось піднесене і бажане, то джерело всього цього — лише там. Скарбниця, джерело й витік усієї раси — у Її лотосових стопах. Сеі мора ва̄ньчха̄-сіддгі — і якщо я очікую якихось інших звершень у житті, то й вони теж містяться в Її стопах. Сеі мора ведера дгарама — якщо Веди визначають для мене якийсь обовʼязок, я хочу, щоб цей обовʼязок здійснювався лише біля Її стоп.

Сеі брата, сеі тапа — якщо ж у мене є якісь плоди обітниць чи покаянь, то й вони можуть бути знайдені тільки там; сеі мора мантра-джапа — і безупинне повторення мантри в джапі також знаходить завершення лише там: усе в моєму житті має один кінець, одну ціль — у різних фазах зійтися в лотосових стопах Рупи Маньджарі. Якщо Вона задоволена, тоді всі різноманітні види мого відданого служіння досягають звершення. Сеі мора дгарама-карама — і будь-яке моє уявлення про обовʼязок чи діяльність, у будь-якій фазі чи формі, має одне спільне завершення і збігається в одній точці — у святих лотосових стопах Рупи Маньджарі.

Анукӯла хобе віддгі, се-паде хоібе сіддгі — я лише молю Повелителя і Першопричину всіх подій цього світу: «Будь ласка, звʼяжи мене з Нею. О Всевишній Управителю, дозволь усім моїм прагненням здобути Її милість. Ніракхібо е дуі наяне — і нехай це буде настільки виразно й відчутно, ніби я побачив це на власні очі. Я не хочу, щоб це було туманно, абстрактно чи уявно. Я благаю про найбільш реальне переживання по милості Всевишнього Управителя». Се рӯпа-ма̄дгурī-ра̄ші, пра̄на-кувалая-шяші — яка ж незбагненно висока краса у Її святих стопах! Я хочу стрибнути туди. Нехай моє серце стане лотосом.

Є два види лотосів: білий лотос — сонячний, а червоний — місячний. Кувалая — це їхнє поєднання. Сяйво Її тіла живитиме мене і вдень, і вночі — як життя мого життя, подібне до лотоса кувалая. Кувалая живиться й підтримується сяйвом місяця; Її святі стопи — це Місяць, а моя життєва сила подібна до лотоса. Нехай сяйво Її краси живить найпотаємнішу глибину мого серця. Прапхулліта хобе ніші-діне — і від цього сяйва лотос мого серця буде рости й танцювати.

Туя адаршяна-ахі — така моя молитва, але в якому я положенні? Моє положення протилежне, о моя Повелителько. Мій стан такий, що без споглядання Твого образу, о Твоя Милосте, моє серце згорає в попіл. Такий мій стан. Ґороле джа̄рало дехі — ніби отрута кобри, яка спричиняє нестерпний біль моєму серцю. Мене вкусила змія, і що це за змія? Це відсутність прямого звʼязку з Тобою, Твоя Милосте. Отрута цієї змії скувала моє серце, і я помираю. Чіро-діна та̄піта джīвана — і це сталося не раптово: з давніх-давен я терплю цей біль розлуки з прекрасним, сповненим надії щасливим життям.

Ха̄ ха̄ рӯпа кара дая, дехо море пада-чха̄я, нароттама лоіло шярана — але зараз я дійшов краю і востаннє благаю Твоєї милості; інакше я згину.

Цей бгаджан склав Нароттам Тхакур на славу Шріли Рупи Ґосвамі. Так він відкрив нам промінь світла з найвищої сфери життя бгаджану. Ця сампрадая зветься Рупануґа-сампрадая, і наша Ґуру-парампара та все, що з нею повʼязане, узгоджені з цим настроєм. Він написав багато пісень, і всі вони мають глибоку внутрішню основу та сповнені піднесеного духовного переживання і непохитної віри.